Наснилось небо – аспідне, мов нафта.
Зміїлися багряно сотні жил…
Бульвари устеляли юрми, авта.
А я блукала – між газонів, крил…
Ні, не було громищ і блискавиці,
Не лив на дзиґарі оспалі дощ.
Росла діра…
І торбохвати – ницьма,
Застав Кінець у павутинні прощ.
Слова зринали – «батьківщина»... «сором»...
Летів білборд: «Степів... найстарший син».
Бряжчав браслет, нанизаний учора…
В зеленій льолі бігла в бік вітрин.
Валялись терези доби бароко.
На чолопочку – храм-ефес в імлі.
Зоріло невсипуще срібне ОКО
На розпад зграй, спільнот, родин і клік.
Спинилася, розправивши банкноту.
А раптом сон мій збудеться в суботу?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Яд - Николай Агапьев Мат 5:22 А Я говорю вам, всякий, гневающийся на брата своего напрасно, подлежит суду; кто же скажет брату своему "рака" (пустой человек), подлежит синедриону; а кто скажет: "безумный", подлежит геенне огненной.
Поэзия : Над Россией моей зима . - Николай Зимин Над Россией моей зима ,
Что когда – то свела с тобою .
Та зима , что от бурь и зла
Укрывала сердца любовью ...
Помолись обо мне , мой друг ,
На мою , на свою удачу .
Верю , знаю , поможет Бог .
Почему же тогда я плачу ?..
